К.
Не плач... і долю не кляни -
Усе минеться;
Ще буде час, коли вони
Позаздрять серцю,
Яке щасливе серед них
І хто те знає,-
Бо не відкрито це для злих:
Воно кохає.
Воно пробилось у весну
Немов підсніжник;
Дарує усмішку ясну
І погляд ніжний.
І буде час для солов’я,
І час для літа...
За тебе порадію я,
Що ним зігріта!

18.05.2009 р., м. Київ.