Пора золота навколо,
Осінніх деньків краса;
День ангела твій у цю пору
І золотом сяє коса.
Багато років на світі
Ти поруч зі мною йдеш.
Я милій дарую квіти,
Що їх серед степу знайдеш.
Кохана жінка – то радість,
Що Богом дана мені.
І милою буде в старість,
Й як босим ідеш по стерні.
Ти сонце під сірим небом,
Нев’януча квітка в саду.
Кохаю... і слів не треба,
До тебе я завжди йду.
До золота твого волосся,
До сірих уважних очей,
До щастя, що Богом далося
В безмежжі життєвих речей.

27.10.1994 р., м. Київ.