С.Грабовому
Ці слова до листа були забрані
З дум моїх у рядках ви осіли,
Бо вони, наче звірі, що загнані,
Прагнуть виходу в лісі горілім.
Ми живемо з надією... Тугою
Нас проймає зненацька, в той час,
Як прощатись приходиться з другом:
В інші землі він їде від нас.
І куди нам подітися з думами,
Зі словами, що ми не сказали,
Ті слова мовчазливими рунами
На твоєму столі все лежали.
Напиши - добре слово не згубиться,
І відправ – це потрібно живим...
Хай там дощ і вже вечір насупиться,
А твій лист буде ранком ясним.

6-7.07.96 р., м. Пер.-Хмельницький.