Весною б тебе назвати,
Що вбралася в шати яскраво...
Я більше не смію бажати –
Зігрієш словами ласкаво.
Ти – літо моє гаряче,
Ні з чим незрівнянне кохання...
Обійми твої, неначе
Ранкового вітру зітхання.
Ти – осінь моя в позолоті,
В турботах зажурені очі...
Ми дні віддаємо роботі –
Для двох залишаються ночі.
Як іній впаде тобі в коси –
Зима дасть про себе знати...
І сльози твої, мов роси,
Дітей моїх ніжна мати.
Всі пори тобі до вроди,
Мене ти і світ чаруєш...
Найкраще, що є у природи
Мені одному даруєш!

06-07.01.95 р., м. Київ.