Владу Лістьєву.
Відболить, відгорить і відплачеться
По землі гірко стануть хрести
Тихо скажуть тобі: - До побачення, -
Бо із серця не дінешся ти.
Грався світ під твоїми знаменами,
Гра без дурнів, у “Полі чудес”
І тобою усі полонені ми,
Тільки гра – і ти знову воскрес.
Тільки гра – і питання приречене:
Як посміла піднятись рука?
Твоє місце пусте і знівечене,
А убивця на волі гика.
Час пройде, перед Богом постанемо,
Кожен нестиме свого хреста,
По трудам ми від нього дістанемо
І у пеклі завиють уста.

22.06.1995 р., м. Київ.