Відходить вік, двадцятий вік,
По іменам, по іменам;
Яких мільйони - збився лік,
Дай не забути , Боже, нам.
І справи їх, і погляд їх,
Чого бажали, що змогли?
Як піт солоний з чола їх
Навіки зніме прах могил.
Лиш дзвони б’ють... Ти не питай
По кому?... Чуєш їх луну;
Ти свого брата привітай
До часу, як лягти в труну.
Двадцятий вік, проклятий вік,
Тобі заручники всі ми;
Ти наших сліз, як в повінь рік,
Пролив на згарища війни.
Залишиш в пам’яті сліди,
На серці рани і рубці...
В дорозі ти, ще досі ти
Хто ж ми? Заручники? Творці?

31.06.98р. м. Пер. – Хмельницький.