Відлітають клином
В ирій сизокрилі
Рано, часом пізно,
Ставши на крило;
Залишають в серці
Край для ока милий,
В пам’яті навіки
Краще, що було.
Покидають землю
І птахи, і люди;
Тут зросли малими,
Гріло нас тепло;
Це не зрада – вірте
Сумом повні груди,
В пам’яті навіки
Краще, що було.
Наступають зміни,
Що нам тут робити?
Холодом і снігом
Ще не замело.
До часів найкращих
Будеш інше жити,
В пам’яті навіки
Краще, що було.
Важко від розлуки –
Вона на давить гнітом,
Ще б колись вернутись
В місто чи село.
Ми в прощальнім колі
Понесемо світом
В пам’яті навіки
Краще, що було.

03.10.97р. м. Київ.