З – під пера не листи,
Що чекають їх вдома;
Пам’ятаю про всіх, -
Дум не хочу будить;
Це не спокій здолав
І повірте не втома –
То незрима струна
В моїм серці бринить.
Їй увагу... Свій слух
Нахилив на незриме,
Бо те щастя – вогонь
З ночі зніме межу.
Я від вітру його,
Щоб згасити – нікому
Не дозволю й на відстань.
І між нас збережу!

м. Київ.